Контактная информация|Архив журнала|Организации потребителей|карта сайта|rss|сделать стартовой
 
 

test.org.ua

Центр Экспертиз ТЕСТ

Помогаем делать правильный выбор!

Украина, Киев / воскресенье / 16.12.18
Тесты и исследованияПолезно знатьО молоке начистотуЗнак КачестваОплата
Все тесты: А-Я
Разделы
Питание
Детское
Здоровье / Косметика
Авто / Вело
Электротехника
Стройка
Промтовары
Услуги
КОНЦЕПЦІЯ державної політики у сфері захисту прав споживачів на період 2017-2020 р (Conception of state policy in the field of consumer protection)12.01.17

ПРОЕКТ

Підготовлено Всеукраїнською Федерацією Споживачів «ПУЛЬС»


СХВАЛЕНО
розпорядженням Кабінету Міністрів України
від                 2017 р. №


КОНЦЕПЦІЯ
державної політики у сфері захисту прав споживачів
на період 2017-2020 років

Загальні положення
Підписавши Угоду про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, ратифіковану Верховною Радою України у вересні 2014 року, Україна взяла на себе зобов’язання забезпечити високий рівень захисту прав споживачів та досягти сумісності між системами захисту прав споживачів України та ЄС.

Система захисту прав споживачів в європейських країнах посідає одне з провідних місць у формуванні державної політики в економіці та соціальній сфері. Європейські підходи до стимулювання громадянської активності споживачів та врахування позицій провідних незалежних споживчих організацій постійно знаходяться в центрі уваги Європейської Комісії та урядів країн ЄС. Обізнані, поінформовані і наділені реальними правами споживачі є двигуном економічних змін, їх вибір стимулює впровадження інновацій та розвиток економіки.
Метою споживчої політики ЄС визначено  стабільний розвиток внутрішнього ринку ЄС та поточний вплив Європейської Комісії на повсякденне життя громадян ЄС, який забезпечується через зміну акценту з можливостей виробників на потреби споживачів, що є принциповим підходом. Під постійною увагою Єврокомісії є забезпечення участі неурядових організацій споживачів у процесі розробки споживчої політики на всіх рівнях.
Проблеми, які потребують розв’язання
З часу отримання Україною незалежності фактично зберігся застарілий підхід до побудови та розвитку системи захисту прав споживачів, коли у відповідній сфері переважають контрольно-наглядові функції держави з фіксацією фактичного становища щодо порушення прав споживачів на внутрішньому ринку. Не застосовується превентивний підхід для недопущення та попередження таких порушень. Зокрема, відсутня така економічна відповідальність підприємництва за порушення законних прав споживачів, що робила б такі порушення економічно невигідними підприємцям. Також не застосовується превентивний підхід як  важливий інструмент для ефективного захисту прав споживачів у тих сегментах ринку, що перебувають в стані природної монополії, та на суміжних ринках, зокрема у сфері надання житлово-комунальних послуг тощо.

Споживачі в Україні не почувають себе захищеними державою і законом внаслідок декларативного характеру проголошених прав та відсутності механізмів застосування цих прав у реальному житті. Законодавчі положення, декларуючи права споживачів, належним чином не забезпечують їх реалізації та відновлення.
Мораторій на перевірки бізнесу не лише не став стимулом його розвитку, а створив переваги для недобросовісного бізнесу в конкуренції з чесними виробниками. Отже внутрішній споживчий ринок став ще більш ризикованим та небезпечним для споживачів,  порушення прав яких набули масового характеру. А більшість виробників втрачають свою конкурентоспроможність навіть всередині країни, не кажучи про спільний ринок ЄС. Поширення на ринку продукції неналежної якості стає все більш загрозливим для здоров’я і життя людей.
На державному рівні не створена система реалізації європейського принципу «презумпції невинності» споживача, відсутня практика споживчих звернень «єдине вікно», доступної та прозорої системи досудового розгляду скарг, реагування на результати незалежних споживчих досліджень тощо.

Не беруться до уваги основоположні міжнародні документи з питань захисту прав споживачів, а саме: «Керівні принципи ООН для захисту прав споживачів», «Хартія основних прав Європейського Союзу», Директиви ЄС з актуальних  проблем захисту прав споживачів та інші. Такі документи адресовані урядам країн, які безпосередньо покликані розробляти, зміцнювати та здійснювати політику захисту прав та інтересів споживачів.
Саме уряд є тим органом, який визначає державну політику у сфері захисту прав споживачів відповідно до економічних і соціальних умов країни і координує діяльність всіх підпорядкованих міністерств і відомств. Уповноважений державний орган із захисту прав споживачів не повинен бути пов’язаним із певними галузевими інтересами, а виключно керуватися інтересами багатомільйонної спільноти споживачів, яка є головним інвестором вітчизняної економіки. Про рівень споживчих інвестицій свідчить величезний економічний показник споживчих витрат, які складають більше 56% від ВВП в ЄС, і це створює вагомий внесок у досягнення цілей щодо відновлення темпів зростання економіки Євросоюзу.

Крім того, в Україні недооцінена роль громадянського суспільства, зокрема громадських об’єднань споживачів, в той час як в європейській практиці успішно застосовуються заходи з державної підтримки діяльності неурядових організацій. Це дозволяє більш ефективно використовувати ресурси в питаннях інформування, консультування, споживчої освіти, визначення загроз, моніторингу ринку, контролю за виконанням органами державної влади своїх функцій, попередження виникнення корупційних факторів, тощо.

Мета і завдання Концепції

Метою Концепції є створення ефективної системи захисту прав споживачів в Україні на засадах ЄС.
Основними завданнями Концепції є:

-    гармонізація вітчизняної системи захисту прав споживачів із принципами, підходами та кращими  практиками ЄС;

-    гармонізація українського законодавства з законодавством ЄС в сфері захисту прав споживачів, впровадження відповідних до ЄС систем контролю над дотриманням  законодавства та відповідальності  в разі порушення;

-    втілення основоположних міжнародних  документів з питань захисту прав споживачів у практику функціонування та розвитку вітчизняної системи в цій сфері;

-    удосконалення інформації для споживачів про товари та послуги на споживчому ринку, яка має бути доступною, об’єктивною, своєчасною та достовірною, включаючи Інтернет ресурси для попередження про потенційні ризики і небезпеку споживання;
-    забезпечення умов для впровадження та розвитку споживчої освіти всіх рівнів, підвищення споживчої грамотності.

-    забезпечення впровадження та дію прозорих та ефективних механізмів взаємодії державних органів, органів місцевого самоврядування, громадських об’єднань споживачів, представників добропорядного бізнесу у сфері здійснення захисту прав споживачів.
-    забезпечення прозорості зворотного зв’язку зі споживачами всіх органів виконавчої влади щодо звернень і скарг споживачів, компенсації потерпілим споживачам у разі порушення їхніх прав;

-    забезпечення участі споживачів у процесах формування та реалізації державної споживчої політики, реформування системи захисту прав споживачів, стандартизації, інформаційно-аналітичного забезпечення і моніторингу діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування і громадських об’єднань у сфері захисту прав споживачів;

-    забезпечення конституційних гарантій безпеки та якості споживання, в тому числі унеможливлення звуження досягнутого рівня прав споживачів;

-    забезпечення спрощеної процедури судового розгляду споживчих спорів, зміни судових підходів при розгляді споживчих позовів у частині надання доказів, відшкодування моральної шкоди, розгляду справ щодо невизначеного кола осіб з метою  створення справедливого, доступного, оперативного судового порядку врегулювання споживчих спорів;

-    сприяння розвитку системи незалежних досліджень якості та безпеки товарів, робіт і послуг на споживчому ринку;
-    залучення органів місцевого самоврядування до вирішення проблем захисту прав споживачів;
-    створення ефективних бар’єрів для нечесної підприємницької діяльності в сфері торгівлі, надання послуг, виконання робіт для споживачів;

-    запровадження конкретної державної підтримки громадським об’єднанням споживачів, формалізація їх участі в процесах прийняття державних рішень, важливих для споживачів, створення чітких і прозорих механізмів публічного обговорення підготовки та прийняття таких рішень;

-    вивчення рівня задоволеності споживачів та ступеню довіри до державного захисту прав споживачів.

Шляхи і способи розв’язання проблеми
Концепція визначає шляхи і способи, яких необхідно вжити для забезпечення реалізації законних прав споживачів і підвищення рівня  їх довіри до державної системи захисту прав споживачів.
Уповноважений державний орган з питань захисту прав споживачів не повинен мати функції, не пов’язані із захистом прав споживачів.
Розв’язання означених проблем можливе шляхом застосування комплексного підходу до вирішення питань захисту прав споживачів, що передбачає розвиток та взаємодію державної системи захисту прав споживачів з органами місцевого самоврядування та громадськими об’єднаннями на принципах:
-    превентивності;
-    прозорості;
-    пріоритету інтересів споживачів перед інтересами будь-яких бізнесових, політичних, корпоративних та інших угруповань;
-    непорушності конституційних прав споживачів;
-    цілісності системи захисту прав споживачів.

Реалізація Концепції передбачає:
-    закріплення державних функцій з питань захисту прав споживачів за урядом як вищим органом виконавчої влади;
-    самостійність реформи системи захисту прав споживачів відповідно до вектору відповідальності Стратегії сталого розвитку «Україна-2020» від 12.01.2015 р. та її реалізація за участю громадських об’єднань споживачів;
-    реформування та розвиток системи захисту прав споживачів за участю громадських об’єднань споживачів;
-    відповідність змін в системі захисту прав споживачів підходам і практикам ЄС.
-    повну імплементацію положень  європейського законодавства у сфері захисту прав споживачів в рамках нормативно-правового поля України;
-    створення урядом таких механізмів формування та управління системою захисту прав споживачів, яка враховує багатовекторність системи відповідно до різноманіття сфери інтересів і потреб споживачів, включає координацію діяльності міністерств і відомств з питань державного захисту прав споживачів та виключає галузеві інтереси для недопущення конфлікту інтересів;
-    відповідність змін в системі захисту прав споживачів підходам і практикам ЄС;
-    підтримку громадських об’єднань споживачів, залучених для вирішення суспільно важливих питань;
-    створення ефективних бар’єрів для нечесних (не добропорядних) підприємницьких практик;
-    створення дієвих практик інформування та консультування споживачів;
-    створення дієвих систем підвищення споживчої грамотності та споживчої освіти.
Очікувані результати
Реалізація Концепції надасть можливість забезпечити:
-    приведення актів законодавства з питань захисту прав споживачів у відповідність до вимог Європейського Союзу, включаючи визначення механізмів реалізації законних прав споживачів;
-    досягнення сумісності між системами захисту прав споживачів України та ЄС;
-    підвищення рівня превентивного захисту прав споживачів для недопущення та/або зменшення кількості порушень прав споживачів;
-    підвищення рівня просвіти та поінформованості громадян щодо їх споживчих прав та механізмів їхнього захисту;
-    усунення з ринку недобросовісних підприємців і нечесних підприємницьких практик;
-    наближення рівня вітчизняних стандартів життя та споживання до визнаних в ЄС;
-    підвищення ефективності зворотного зв’язку зі споживачами всіх органів виконавчої влади, зокрема щодо звернень і скарг споживачів, компенсації потерпілим споживачам у разі порушення їхніх прав;
-    дієву практику участі споживачів у прийнятті державних рішень, що мають відношення до захисту прав та інтересів споживачів;
-    підвищення довіри громадян до державної системи захисту прав споживачів.

Фінансування заходів з реалізації Концепції
Фінансування заходів з реалізації Концепції здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, що передбачаються на утримання відповідних органів державної влади, міжнародної технічної допомоги, а також інших джерел, передбачених законодавством.
Обсяг фінансування, матеріально-технічних і трудових ресурсів, необхідних для реалізації Концепції, визначається щороку з урахуванням можливостей джерел фінансування.

Коллеги, друзья и партнеры
Copyright©НИЦНПЭ ТЕСТнаписать намперейти вверх
 
 
TopList www.webmoney.ru
Проверить аттестат