У два кліки: що заважає Німеччині прискорити цифровізацію

Уже пів року в Німеччині працює перший в історії міністр з питань цифровізації. Досі країна пасе задніх в ЄС у питанні цифрового доступу до державних послуг. Що заважає німецькій цифровізації та як це змінити?

Якщо хтось в Німеччині потребує нового посвідчення особи, хоче зареєструвати автомобіль, оформити допомогу на дитину або пенсію, тому насамперед потрібні терпіння і міцні нерви. Бо доведеться заповнювати багато форм – часто ще й на кількох сторінках. До того ж, за низку державних послуг відповідає не один орган, а іноді три чи навіть чотири. Усе це складно і забирає багато часу.

У федеративній Німеччині відповідальність розподілена: приблизно 90 відсотків усіх адміністративних процесів здійснюються або на рівні земель, або – передусім – на рівні міст і громад. У 2017 році Німеччина поставила собі за мету перевести в цифровий формат всі державні послуги. На сьогодні це вдалося здійснити лише десь для половини з них.

Однак тим, хто живе в одному з численних місць країни, де інтернет працює з перебоями, і це мало чим допомагає.

Німеччина пасе задніх в ЄС за рівнем цифрових послуг

Як цифрові послуги можуть безперешкодно функціонувати по всій країні для всіх громадян – це вже успішно демонструють такі країни Європейського Союзу, як Фінляндія, Данія та Естонія. Згідно з індексом цифрової асоціації Bitkom, що порівнює прогрес країн ЄС у сфері діджиталізації, Німеччина наразі посідає лише 21-ше місце з 27.

Довести країну до рівня, на якому інші вже давно перебувають, – саме це вже близько пів року є завданням 56-річного Карстена Вільдберґера (Karsten Wildberger). Він став першим федеральним міністром із цифровізації та модернізації держави. Перш ніж канцлер Німеччини Фрідріх Мерц (Friedrich Merz) запросив його до свого кабінету, доктор фізичних наук працював консультантом і добре оплачуваним топменеджером, а перед приходом до уряду – очільником німецької компанії MediaMarktSaturn, які належить найбільша мережа магазинів електроніки в Європі. Нову посаду він обійняв як безпартійний і без політичного досвіду. Нині він є членом очолюваного Мерцом “Християнсько-демократичного союзу” (ХДС).

 

Міністерство в колишньому автосалоні

Вільдберґеру довелося буквально з нуля створювати своє міністерство. Навіть будівля на заході Берліна, де воно розмістилося, є поки що тимчасовим місцем дислокації. Раніше там на першому поверсі продавали автомобілі. Компетенції, профільні відділи та працівників зібрали докупи з п’яти різних міністерств і з канцелярії Мерца: від федеральної ІТ-інфраструктури та кібербезпеки до цифровізації державного управління. Якщо навіть в іншому міністерстві планують ІТ-проєкт, Вільдберґер має право голосу, а отже – суттєву владу.

Колишній менеджер хоче швидких змін. Слова на кшталт “хотіти” й “повинні” лунають часто, але значно рідше – “втілити в життя”, зауважив він наприкінці вересня на цифровій конференції “My Way” у Берліні. За його словами, особливо важливим є втілення планів у життя і “перехід до дій”.

Вільдберґер також розуміє, що неможливо наздогнати відставання Німеччини за одну ніч. “У цифровізації немає перемикача, який можна просто натиснути – і все стане цифровим і все буде гаразд”, – заявив він у своїй першій промові в Бундестазі у травні 2025 року, застерігаючи від завищених очікувань.

 

“Цифровізація – це процес, який потребує часу, мужності, експертизи, терпіння та партнерів”, – зауважив тоді він.

Оптоволоконний інтернет і 5G – нова надія для сільських регіонів

На вершині списку пріоритетів стоїть розбудова швидкісного широкосмугового інтернету та мобільного зв’язку по всій Німеччині. Відставання значне, а проблеми з інфраструктурою залишаються невирішеними вже багато років. Відповідальність за це лежить на телекомунікаційних компаніях. Проте вони інвестують лише там, де це економічно вигідно – тобто насамперед у густонаселених районах. Попри державну фінансову підтримку та регуляторний тиск у цій ситуації досі майже нічого не змінилося.

Вільдберґер відверто говорив на берлінській цифровій конференції про застій, із яким стикнувся навіть серед своїх підлеглих: “Ми обговорювали, що ми можемо зробити, щоб прискорити розвиток, але ідей було не дуже багато”.

 

Чиновників закликали до нових ідей

Колишній менеджер дав чиновникам повну свободу мислити по-новому. “Ми сказали: уявіть собі, що вам треба певною мірою врятувати світ!” – розповів він. Наразі триває узгодження основних пунктів концепції, яку планують підготувати на початку 2026 року.

Не пізніше початку 2027 року в Німеччині має з’явитися цифровий гаманець. Громадяни зможуть зберігати на своєму мобільному телефоні у спеціальному застосунку (wallet) всі важливі документи – від посвідчення особи та водійських прав до страхових документів і проїзних квитків – у цифровій формі. Банки зможуть отримувати доступ до цих документів, коли громадянин відкриватиме рахунок, а оператори мобільного зв’язку – коли укладатиметься новий контракт.

Без єдиного цифрового стандарту: скільки служб – стільки програм

Що стосується економіки, Вільдберґер планує зайнятися такими темами, як політика захисту даних, штучний інтелект  (ШІ) і цифрові бізнес-моделі для Німеччини. У центрі уваги при цьому – захист даних. Міністр з моменту вступу на посаду постійно наголошує, що захист персональних даних не повинен стати гальмом для інновацій.

Найскладнішим завданням у порядку денному міністра цифровізації є перебудова адміністративних структур. Це складно не лише тому, що в більшості німецьких відомств стоять полиці з архівними паперами та документами, які ще потрібно оцифрувати.

Найбільшою проблемою є хаотичний розвиток системи. Федеральний уряд, 16 федеральних земель і близько 11 тисяч громад за останні 15-20 років створили безліч власних ІТ-рішень, які не можуть взаємодіяти між собою. За попередніми підрахунками міністерства цифровізації, у країні існує понад вісім тисяч різних порталів.

 

В очікуванні опору з боку громад

Зміни в цьому напрямку вже деякий час намагалося впровадити міністерство внутрішніх справ Німеччини. Рішення називається “Deutschland-Stack”. За цим терміном стоїть уніфікована ІТ-інфраструктура з хмарними та ІТ-сервісами, які мають бути доступні повсюдно та працювати за чітко визначеними інтерфейсами і стандартами.

Проте чи захочуть федеральні землі та особливо громади так просто перейти на нову систему? Опір очікується насамперед там, де вже є встановлене програмне забезпечення, яким успішно користуються міські ради та центри обслуговування громадян.

Перший крок: онлайн-реєстрація автомобілів

Сам Вільдберґер називає це складним завданням, як, утім, потрібно виконувати. Спочатку він хоче зосередитися на окремих проєктах, які реалістично завершити до наступних виборів у Бундестаг у 2029 році. Найбільші шанси має онлайн-реєстрація автомобілів. Наразі близько десять мільйонів реєстрацій, зняттів з обліку та перереєстрацій щороку здійснюються у 400 реєстраційних пунктах у містах і громадах. Оскільки там бракує коштів, опір, імовірно, буде мінімальним, якщо федеральний уряд централізує цю послугу через Федеральне управління автомобільного транспорту (KBA).

На берлінській цифровій конференції міністр дорікнув, що йому часто закидають фразу, мовляв: “Подивіться на Естонію, там це все працює!”. Німеччина, за словами міністра, практично знаходиться “на іншому боці спектру”. Тут спочатку потрібно створити необхідні передумови. Окрім оцифрування паперових документів, для забезпечення доступу до даних необхідна співпраця і відповідні угоди між федеральним урядом, землями та громадами. А це може зайняти ще багато часу.

DW (Сабіне Кінкарц)