Три “блокпости” нової госпіталізації: як не залишитися без допомоги

Через нові критерії госпіталізації можливо буде досягнута прекрасна мета: пацієнт не повинен залишатися у стаціонарі без медичної потреби, а лікарня – витрачати дорогий ресурс там, де допомогу справді можна безпечно надати амбулаторно.
Але будь-який порядок перевіряється не текстом наказу, а тим, що відбувається з живою людиною. Тепер пацієнт проходить три “блокпости”: коли намагається потрапити до лікарні, коли вже лежить у палаті та коли його виписують.

Додаткова інформація: “Чи дійсно мелатонін безпечний для дітей? Лікарі б’ють на сполох“

Перший “блокпост”: вас можуть не госпіталізувати
П’ятниця ввечері. Вам або вашій матері стає зовсім погано: температура, біль, слабкість, загострення серцево-судинного захворювання. Ви самі приїжджаєте до лікарні. У приймальному відділенні кажуть: критичних показників немає, звертайтеся до сімейного лікаря. А сімейний лікар не відповідає, найближчий запис – через десять днів, попереду вихідні.
Так виникає “проблема п’ятниці”: формально людина може не відповідати критеріям цілодобового стаціонару, але реально безпечної альтернативи не має.
Самозвернення не дає автоматичного права на госпіталізацію. Проте закон дає пацієнтові право на медичну допомогу, а медичних працівників зобов’язує невідкладно надати її у разі невідкладного стану. Пацієнт також має право на повну інформацію про стан здоров’я, запропоновані дослідження, лікування та ризики. Отже, спосіб прибуття – власним авто чи бригадою 103 – не може підміняти клінічну оцінку.
Тому не погоджуйтеся на усне “їдьте додому” або “це не до нас”. Просіть зареєструвати звернення і видати письмовий висновок: хто оглянув, який стан встановлено, чому стаціонар не показаний, де і коли продовжити лікування та що робити при погіршенні. Якщо стан небезпечний або людину неможливо безпечно транспортувати – телефонуйте 103, а не возіть її між лікарнями.

Другий “блокпост”: вас госпіталізували, але ви не розумієте, чи вас лікують
Пацієнта прийняли до стаціонару. Минув день, другий, третій, але обстеження відкладають, лікаря важко знайти, план лікування ніхто не пояснює. Родині кажуть: “У нас цього немає”, “чекайте понеділка”, “зробіть приватно”.
Людина, яка має кошти, готова купити препарат, оплатити діагностику, знайти спеціаліста – лише б не втратити час. Зрозуміло що пацієнт не повинен самостійно закупляти щось для лікування, не знаючи, що саме йому потрібно.
Загальновідомо, якщо заклад працює за договором із НСЗУ, він зобов’язався надати передбачений пакетом обсяг допомоги. Внутрішня нестача персоналу, ліків чи обладнання нікого не цікавить, але і не скасовує права пацієнта знати реальний план і не повинна маскуватися мовчанням. Водночас можливе звинувачення у “вимаганні” може змусити лікаря уникати відвертої розмови. У результаті втрачається найцінніше – час.
Тому потрібні не скандал і не вимога “зробіть усе”, а п’ять прямих запитань: який попередній діагноз; що заплановано на найближчі 24 години; якого дослідження або препарату бракує; чи змінить це тактику; чи потрібне переведення до іншого закладу.
Пацієнт має законне право на достовірну і повну медичну інформацію. Якщо потрібне лікування недоступне у цьому закладі навіть за кошти родини, правильним рішенням є не замовчування, а стабілізація стану і переведення туди, де допомогу можуть надати вчасно та безпечно.

Додаткова інформація: “Лихоманка у дітей. Не бійтеся 40 градусів“

Третій “блокпост”: вам трохи краще, але вдома лікуватися неможливо
Температура знизилася, тиск стабілізувався, гострої загрози начебто немає.
Лікар повідомляє: підстав для подальшого стаціонарного перебування більше немає.
А пацієнт не ходить, живе сам, потребує перев’язок, ін’єкцій або контролю аналізів. Сімейний лікар недоступний. Удома немає людини, яка забезпечить догляд.
Ключове слово в наказі – “безпечно”. Запис “під нагляд сімейного лікаря” не створює нагляду автоматично. Виписка є безпечною лише тоді, коли зрозуміло, хто продовжить лікування завтра, де будуть проведені необхідні процедури і куди звертатися при погіршенні.
Якщо пацієнт не згоден, не потрібно приковувати себе до ліжка. Потрібно зробити те що часто допомагає, а саме – письмово заявити: “Я не погоджуюся з випискою, оскільки не маю можливості безпечно продовжити лікування вдома. Прошу зареєструвати заяву та провести повторну оцінку іншим лікарем або консиліумом”.
Далі вимагайте письмово пояснити, чому виписка вважається безпечною, яке лікування потрібно продовжити, хто його забезпечить, чи передано інформацію сімейному лікарю та чи можливе переведення до іншого профільного, реабілітаційного або паліативного закладу.
Лікарня не має законних підстав використовувати припинення необхідної допомоги, води, харчування чи базового догляду як засіб примусу до залишення палати. Водночас незгода пацієнта не дає безстрокового права займати ліжко. З іншого боку відсутня швидка і незалежна процедура перегляду спірної виписки, іншим лікарем, консиліумом або керівництвом лікарні.

Додаткова інформація: “Лікарі: хто та за що відповідає“

Що потрібно змінити
Новий порядок може бути корисним лише за симетричного контролю. НСЗУ та МОЗ повинні бачити не тільки необґрунтований ліжко-день, а й необґрунтовану відмову, повторне звернення через добу, виклик швидкої після виписки або смерть удома.
Директори лікарень можуть запровадити це вже зараз: кожне самозвернення реєструється; кожна відмова видається письмово; кожна спірна виписка переглядається іншим лікарем.
Успіх нового порядку – не просто менше госпіталізацій. Це ситуація, коли пацієнт не лежить у стаціонарі без потреби, але й не залишається сам перед зачиненими дверима лікарні, недоступним сімейним лікарем і десятиденним очікуванням допомоги.

Віктор Сердюк (президент Всеукраїнської Ради захисту прав та безпеки пацієнтів)