Міфи про йододефіцит та йодовану сіль
Міф №1: Дефіцит йоду небезпечний для здоров’я та соціальної поведінки
Це не так. Навіть невеликий дефіцит йоду в харчуванні може призводити до безсимптомних порушень функції щитовидної залози та зниження продукції її гормонів. Особливо часто порушення щитовидної залози виникають у жінок під час вагітності, коли потреба в йоді різко зростає: цим мікроелементом майбутньої матері необхідно “ділитися” з малюком, що росте. При дефіциті йоду в її організмі підвищується ризик тяжких порушень росту та розвитку дитини. Крім того, діти, які не отримують йод у потрібному обсязі, можуть мати проблеми з успішністю в школі, особливо з точних дисциплін, де потрібно застосовувати абстрактне мислення. Погана ж успішність веде не лише до асоціальної поведінки, а й обмежує надалі вибір хорошої професії, високого заробітку та кар’єрної перспективи.
Міф №2: Якби я мав йодний дефіцит, то я б це помітив.
Це не зовсім так. Звичайно, яскраво виражені симптоми йододефіциту існують, але вони виявляються лише тоді, коли організм систематично не отримує цей мікроелемент у потрібному обсязі, і ситуація стає критичною (виникає так званий ендемічний зоб). В інших випадках, у дефіциту йоду немає симптомів, за що його і називають “прихований голод”. Саме тому люди не звертають належної уваги на проблему, що зумовлює зниження розумової активності дорослого та рівня розвитку дитини.
Міф №3: За допомогою “йодної сітки” можна визначити нестачу йоду в організмі.
Це не так, ніякого зв’язку між швидкістю потьмяніння йодної сітки на шкірі та нестачею йоду в організмі немає. Також немає поки що і надійних лабораторних методів визначення дефіциту йоду у конкретного індивідуума. Поки що йодний дефіцит можна виявити за допомогою лабораторного аналізу йоду в сечі, оскільки майже 90% йоду, що надходить до організму з їжею, виводиться через нирки із сечею.
Міф № 4: Морепродукти дорогі, краще купувати морську сіль, адже там теж є йод.
Це не так. Незважаючи на те, що з морської води одержують сіль з невеликою кількістю йоду, у процесі випарювання, очищення та сушіння цей йод практично повністю втрачається. Наприклад, в одному грамі морської солі міститься близько 1 мкг йоду, а йодованої – 40 мкг.
Краще купувати йодовану морську сіль – вона поєднує особливості смаку морської солі та користь йодованої.
Міф №5: Якщо є багато йодованої солі, буде передозування йоду.
Це не так. Навіть якщо ви споживаєте більшу кількість солі, передозування йоду не станеться: для цього треба з’їсти майже 50 г солі на день, а такий пересол просто зробить їжу неїстівною.
Міф № 6: Йодовану сіль не можна використовувати для приготування гарячих страв, тому що при нагріванні вона вся зникає.
Це не зовсім так. Через високу температуру відбувається лише часткова втрата йоду: від 20% до 50%. Йоду, що залишився, в приготовлених продуктах вам буде цілком достатньо, тому що в процесі виробництва йодованої солі йод вноситься з певним запасом.
Міф №7: Безглуздо використовувати йодовану сіль для випікання хліба.
Це не так. Йод, який використовують для збагачення солі, має термостійкі властивості, тому при випіканні хлібобулочних виробів зберігається близько 70% цього мікроелемента. Оскільки хліб є продуктом масового споживання і строк його реалізації порівняно невеликий (до 5 діб), то при зберіганні та у процесі реалізації втрати йоду також не відбувається.
Міф № 8: Йодовану сіль не можна використовувати для домашнього консервування, засолювання сала чи риби.
Це не так. Міф про те, що йодована сіль не придатна для соління, прийшов до нас із минулого. П’ятнадцять-двадцять років тому для збагачення солі використовувався йод (йодит калію), який справді міг впливати на якість засолювання, тепер інша форма – йодат калію. Крім того, до солі додавали й іншу хімічно активну речовину – тіосульфат натрію.
У сучасній солі цієї речовини вже немає (ну крім йоду звичайно), отже, вона не може погіршити якість і смак солінь. У ряді країн СНД таких як Вірменія, Азербайджан, Грузія, Казахстан, Туркменія, у продажу є лише йодована сіль. Жителі цих країн також захоплюються домашнім консервуванням, і ніхто ще не скаржився на погіршення якості солінь, вибухи банок та інших проблем.
Міф №9: Йодована сіль недовго зберігається, лише 3-4 місяці.
Це не так. Термін зберігання йодованої солі становить щонайменше 12 місяців, а деяких видів солі – ще більше. Походження цього міфу криється у недавньому минулому: до кінця 1990-х років при виробництві йодованої солі використовувалося нестабільне поєднання йоду (йодит калію). За прийнятим у 2000-му році ДСТУ зараз для збагачення солі використовується набагато стабільніший (йодат калію). Крім того, виробники майже вдвічі збільшили масовий вміст йоду в солі. Тому тепер він не розкладається на сонці, а збагачена ним сіль не потребує спеціальної упаковки.
Міф №10: Йодована сіль коштує дорожче, ніж звичайна.
Дійсно, йодована сіль, вироблена в Росії, Україні та Білорусі (у паперовій або поліетиленовій упаковці) коштує дорожче за звичайну. Але ненабагато: різниця в ціні становить не більше 10%, тобто навіть менше рубля.
Ще одна причина, через яку йодовану сіль вважають дорогою, полягає в тому, що часто магазини закуповують найдешевшу нейодовану сіль у звичайній упаковці і одночасно для асортименту реалізують імпортну йодовану сіль або вітчизняну йодовану сіль, але вже в дорожчій упаковці – в банках-шейкерах. Саме тому йодована сіль виявляється серед дорогих товарів, тоді як дешевою йодованою солі шлях на прилавки найчастіше виявляється закритим.
