Довідка: Одиниці вимірювання радіоактивності та доз опромінення
Радіоактивність
Для вимірювання рівня радіоактивності та дози іонізуючого опромінення існує багато одиниць – як системи СІ, так і позасистемних. Ступінь шкоди здоров’ю визначається еквівалентною дозою, що вимірюється у зівертах.
Тільки-но йдеться про загрозу радіоактивного зараження місцевості або про небезпеку, яку іонізуюче випромінювання становить для здоров’я людини, як починається плутанина з одиницями виміру: тут фігурують то кюрі, то беккерель, то рентген, то зіверт, то бер, то грей, а то й банановий еквівалент. Щоб тверезо оцінювати реальне становище на тих самих японських АЕС, необхідно чітко розуміти, що ж означають ті чи інші одиниці виміру радіоактивності і які дози опромінення є нормальними, які є допустимими, які є небезпечними, а які є смертельними. Спробуємо розібратися в цьому.
Почнемо з виміру активності нукліду в радіоактивному джерелі, тобто частоти ядерних перетворень у ньому. І тому існують дві одиниці: одна стара, позасистемна – кюрі, інша сучасніша, системи СІ – беккерель. Один беккерель відповідає активності нукліда, коли за 1 секунду відбувається один розпад. Однак сама по собі ця величина, хоч і дуже важлива в ядерній фізиці, практично мало що говорить про радіоактивне навантаження на навколишнє середовище і на людину.
Більш важливе практичне значення мають одиниці, які є для вимірювання доз іонізуючого випромінювання. Втім, тут необхідно розрізняти поглинену, експозиційну та еквівалентну дози. У системі СІ перша вимірюється у греях, друга – у кулонах на кілограм, третя – у зівертах. Є, втім, і позасистемні одиниці – раді, рентгени та бери, тобто біологічні еквіваленти рентгену. Поглинена доза – це основна фізична величина, що визначає ступінь радіаційного впливу.
Коефіцієнт якості випромінювання
Але головною дозиметричною величиною, що представляє для нас найбільший інтерес, є “еквівалентна” доза, оскільки саме вона служить для оцінки шкоди, що завдається здоров’ю людини хронічним впливом іонізуючого випромінювання. Причому йдеться про випромінювання довільного складу – тобто ця величина містить так званий коефіцієнт якості випромінювання, оскільки різні його види справляють різний ефект. Існуюче повсюдно природне радіаційне тло, а також деякі медичні процедури призводять до того, що кожна людина щорічно отримує в середньому еквівалентну дозу опромінення від 2 до 5 мілізівертів. У Німеччині цей показник становить 4 мілізіверти. Навіть для людей, професійно пов’язаних із радіоактивними матеріалами, річна еквівалентна доза не повинна перевищувати 20 мілізівертів.
Летальною вважається доза 8 зівертів, доза половинної виживаності, тобто доза, при якій гине половина опроміненої групи людей, становить 4-5 зівертів. На Чорнобильській АЕС близько тисячі людей, які перебували поруч із реактором у момент катастрофи, отримали дози від 2 до 20 зівертів, що в ряді випадків виявилося смертельним. У ліквідаторів середня доза склала близько 100 мілізівертів, хоча іноді сягала 500 мілізівертів.
Банановий еквівалент
Щодо бананового еквівалента, то цю одиницю використовують поборники атомної енергетики для характеристики джерел іонізуючого випромінювання за допомогою порівняння їх з рівнем радіоактивності звичайного банана. Справа в тому, що банан – як, втім, і багато інших продуктів харчування – має природну радіоактивність внаслідок наявності в ньому калію-40 – радіоізотопу, активність якого становить 32 бекерелі. Відомі випадки, коли системи виявлення радіоактивних матеріалів аеропортах спрацьовували на звичайний банан.
Автор: Володимир Фрадкін, Редактор: В’ячеслав Юрін
DW_world.de
